Я довго, довго думав,
Вагань я теж багато мав,
Писати це тобі, чи ні,
Не знаючи чи добре це, чи ні.

І ось зібравшись із думками,
Такими не розумними мислями,
Наваживсь я таки писати,
Побачу що із цього буду мати.

Прошу не судити мене строго,
Бо не знаю я нічого,
Буду я пробачення просити,
І старатись більш не чудити.

Був я дурним, це знаю,
Таким я іноді буваю.
Пробач за те що натворив,
Тебе бо дуже я любив.

Від тебе відповіді я не чекаю,
Але пробачити дуже благаю,
Мене дурного і тупого,
Який зовсім невідає нічого.

І що я хочу ще сказати,
Після того я почав писати,
Не в рифму правда, і не в попад,
І щось толкове, теж навряд.

І ще завдячую тобі,
Що стала музою мені.
Череез тебе я почав писати,
І уваги на невзгоди незвертати.

16.11.2014 року